Сучасні підходи

до планування освітнього процесу дошкільного закладу

У науковій літературі та серед практиків-управлінців постійно ведуться дискусії щодо видів управлінських дій або загальних функцій управління. Спостерігаються тенденції до збільшення їхньої кількості, увиразнення сутності, зміни пріоритетності певних функцій та ін. Однак практично всі приділяють належну увагу такому виду управлінської діяльності, як планування. І це не випадково, оскільки у плануванні реалізується не лише цільовий компонент навчально-виховного процесу як системи, а й аналіз і прогнозування внутрішнього й зовнішнього середовища дошкільного закладу, потреб і можливостей, вироблення різноманітних концепцій розвитку, самоаналіз ефективності дій і планування.
Як засвідчує педагогічний досвід, завдяки плануванню забезпечується систематична, впорядкована, раціональна й ефективна робота всіх підрозділів; план дає можливість поетапно реалізувати завдання своєчасного й повноцінного становлення кожної дитячої особистості з урахуванням природного потенціалу дітей, рівня оснащеності педагогічного процесу, підготовленості кадрів тощо.
Звернемо увагу й на те, що державна політика в галузі дошкільної освіти вже не перший рік декларує право на творчий підхід до вибору формування. Однак ще не всі педагоги користуються офіційно наданою їм свободою вибору й часто-густо використовують шаблонні зразки форм складання планів. Водночас спостерігається й надмірне захоплення пошуком та впровадженням нових (з погляду авторів) форм планування, не схожих на усталені, традиційні. При цьому поза увагою залишається змістовий аспект плану роботи, забувається, що планування - аж ніяк не самоціль, а засіб досягнення поставленої мети.
Мабуть, "золота серединка" в цьому питанні - відповідність вимогам часу, новій освітній політиці, що декларує потребу осучаснення педагогічного процесу та його планування; використання кращих надбань методичної служби минулих часів і розроблення та впровадження свіжих, неупереджених підходів, поглядів, нових акцентів.
За твердженням науковців у галузі дошкільної педагогіки та психології (А. Бурова, О.Долинна, О. Низковська), сутність і мета планування роботи дошкільного навчального закладу полягають, передовсім, у визначенні конкретних цілей, завдань, змісту, форм, методів і засобів досягнення намічених перспектив на певний (довший та коротший) відтинок часу. Основною метою цього складного процесу є забезпечення гармонійного розвитку особистості кожної дитини за обов'язкової умови - врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України "Про дошкільну освіту", змісту Базового компонента й чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят.
В основу планування освітнього процесу, як про це зазначено в інструктивно-методичному листі Міністерства освіти і науки України "Про планування освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі", покладені такі принципи: науковості, актуальності, свободи вибору, цілісності та логічності, перспективності, наступності, систематичності, повторності, концентричності та достатності змісту, реальності заходів.
Планування може бути перспективне і поточне
Перспективне планування визначає завдання і зміст роботи закладу або його підрозділів, методи й прийоми навчально-виховного процесу на тривалий відрізок часу, навчальний рік, півріччя, квартал, місяць.
Основною формою перспективного планування дошкільного навчального закладу є річний план його роботи.
Поточне (календарне) планування охоплює найближчий відрізок часу - тиждень, місяць, квартал. До поточного планування відносяться календарні плани освітньо-виховної роботи педагогічних працівників.
При цьому перспективне і поточне планування розглядаються як єдиний, нерозривний процес, складові якого взаємопов'язані за змістом. Перспективне планування служить основою поточного.

Форма складання перспективних і поточних планів довільна: текстова чи графічна.

Види і форми планування освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі визначаються і затверджуються педагогічною радою на початку навчального року.
Річний план роботи дошкільного навчального закладу складається на навчальний рік та оздоровчий період і відповідно до ст.24 Закону України "Про дошкільну освіту" затверджується керівником закладу за погодженням з місцевим органом управління освітою.
Річне планування повинно керуватись нормативними документами з дошкільної освіти; відповідати сучасним вимогам наукових досягнень, передовому педагогічному досвіду; визначати перспективу розвитку дошкільного закладу; актуальні пріоритетні завдання, шляхи та засоби реалізації цих завдань через кожний розділ плану, враховуючи особливості та можливості дошкільного закладу.
У змісті плану передбачаються заходи з підвищення рівня фахової майстерності педагогічних працівників, різні форми методичної роботи з педагогічними кадрами, вивчення стану освітнього процесу, заходи спільної роботи дошкільного закладу із школою та батьками, робота методичного кабінету та адміністративно-господарська діяльність, медико-профілактичні заходи, проведення свят, розваг, театральних дійств, гурткової роботи. Чітко вказуються назви запланованих заходів, форми їх реалізації, строки і відповідальні за виконання.

Орієнтовна структура плану роботи дошкільного закладу:

І. Вступна частина
У вступній частині робиться аналіз за минулий рік за такими напрямами: рівень і ефективність навчально-виховної роботи; рівень підготовки дітей до подальшого навчання в школі; робота з охорони життя і зміцнення здоров'я дітей; робота педколективу щодо виконання вимог програми і завдань річного плану; підвищення фахової майстерності через різні форми її організації; результати атестації й аналіз якісного і кількісного складу педпрацівників; ефективність і доцільність методичної роботи; результати тематичних і фронтальних перевірок; стан матеріально-технічної бази; робота методичного кабінету; окреслення завдань на новий навчальний рік (кількість завдань для дошкільних закладів, які мають до 8 груп - не більше двох; для дошкільного закладу, які мають від 8 і більше груп - не більше трьох завдань на рік).
II. Підвищення фахової майстерності педпрацівників: 1. Курси підвищення кваліфікації.
2. Докурсові та післякурсові завдання.
3. Самоосвіта, робота з нормативними документами.
4. Методоб'єднання, участь у роботі міста, району.
5. Атестація педпрацівників.
6. Робота з молодими вихователями, спеціалістами.
7. Наставництво.
8. Перспективний педагогічний досвід (вивчення, узагальнення, впровадження).
III. Методична робота:
1. Педагогічні ради (вказати тематичну форму проведення).
2. Семінари, семінари-практикуми.
3. Консультації (для вихователів, спеціалістів).
4. Колективні перегляди.
5. Творча група.
6. Експериментальна та інші форми роботи.
IV. Керівництво і контроль навчально-виховного процесу.
Комплексні (фронтальні) перевірки - 2 рази на рік; тематичні перевірки - з розділів програми навчання та виховання, вид діяльності дітей, кількість яких залежить від наявності вікових груп; оперативний, попереджувальний, епізодичний (проводяться одночасно в декількох групах), порівняльний.

У плані зазначається вид контролю, назва, мета, дата, термін проведення і форми його узагальнення (довідка, наказ тощо).
ІV. Організаційно-педагогічна робота
1. Співпраця з сім'єю (батьківські збори, диспути, дискусії, усні журнали, зустрічі за круглим столом, конференції з досвіду сімейного виховання).
2. Наступність у роботі дошкільного закладу та школи.
3. Робота з громадськістю (радіо, телебачення, преса).
4. Робота методичного кабінету.
V. Адміністративно-господарська діяльність

До плану роботи додаються медико-профілактичні заходи, виробничі наради, графіки проведення свят, розваг, театралізованих дійств.

Гурткова робота планується окремо або ж вводиться розділ "Гурткова робота" в планах роботи дошкільного закладу і відповідних спеціалістів.

Методист дошкільного закладу на підставі загального річного плану складає власний календарний план роботи на квартал.
Календарні плани педпрацівників перевіряються і затверджуються керівником або методистом дошкільного закладу.
Що таке робочий навчальний план дошкільного навчального закладу?
Таке запитання можна поставити будь-якому працівнику дошкільного закладу. У відповідь нам покажуть один, максимум два аркуші, де вказано кількість відведених годин з кожного розділу програми для певного віку дітей.
Тобто практично навчальний план - це розклад занять.
Однак, чи вірно це?

Навчальний робочий план складається з двох частин: пояснювальної записки; розкладу занять.

Пояснювальна записка повинна містити сукупність теоретичних положень, що обґрунтовують самі нормативні матеріали.

Передусім, у ній повинні бути вказані загальні цілі дошкільної освіти і виховання, місце та роль кожного розділу програми в досягненні цих цілей.

Далі розкриваються особливості окремих розділів програми і загальні особливості, що забезпечують їх наближення й інтеграцію.
Тут окреслюються взаємозв'язки між розділами програми. Необхідно виділити обґрунтування введення додаткових занять, які не зазначені у програмі (валеологія, хореографія, іноземна мова тощо). Вказати, за рахунок чого вони введені.
У пояснювальній записці визначаються програми, за якими працює дошкільний заклад.
Таким чином, пояснювальна записка - це педагогічна модель соціального замовлення, зверненого до дошкільного закладу.
На наступному етапі складається розклад занять, що регламентується вимогами державної програми дошкільної освіти, за якою працює дошкільний заклад.

Форми складання плану педагогічними працівниками встановлюється рішенням педагогічної ради.
Освітньо-виховну роботу вихователів на щодень доцільно планувати з використанням різних підходів до цього. Варіантами такого планування можуть бути -планування за основними режимними моментами першої та другої половини дня , за видами дитячої діяльності тощо.
Плануючи роботу за будь-якою схемою та з будь-якими підходами, слід взяти за правило: уникати багатослів'я й натомість використовувати чіткі та конкретні формулювання, які забезпечать дієвість і змістовність планування.

Умови забезпечення якості дошкільної освіти

Проблема якості освіти є вельми актуальною в сучасних умовах реформування системи освіти. Інтерес до даного питання відображає спроби суспільства перебудувати систему передачі найвеличезнішого досвіду людських знань підростаючому поколінню, з одного боку, не упустивши сутнісних позицій, але і не допускаючи інформаційного, психологічного і фізичного перевантаження дітей, підлітків, юнаків. З цієї причини на різних ступенях освіти (дошкільне, шкільне, позашкільне, спеціальне, вище) значна увага надається змістовній частині якості (знання, навички, кваліфікація, досвід).

Проте будь-яка методологічна концепція якості освіти має також такий компонент як "стан суб'єкта навчання і виховання" (його фізичне і психічне здоров'я). Наукою і практикою доведено, що цей стан істотно впливає на засвоєння навченим (дошкільником, школярем, що вчиться, студентом) змісту освіти.

Таким чином, без урахування у виховно-освітньому процесі даного чинника забезпечення якості освіти неможливе. Звідси слідує необхідність дотримання в дошкільних установах, школах, коледжах, училищах, вузах певних умов для збереження здоров'я дітей. Ці умови одночасно забезпечуватимуть і якість освіти.

Друга умова - високий рівень якості освітніх програм і їх методичного забезпечення, зміст яких дозволить педагогам будувати навчально-виховний процес відповідно до сучасних вимог і рівня розвитку суспільства і одночасно без зайвого навантаження для учнів.

По-третє, збагачення наочно-просторового середовища, наповнення якого надає дитині можливості для саморозвитку. Слід зробити акцент на тому, що найбільшою мірою перераховані вище позиції відносяться до дошкільного ступеня освіти, оскільки дошкільне дитинство - найсприйнятливіший до дії дорослого період розвитку.

Головна функція дорослого на даному віковому етапі (це відноситься як до педагогів, так і до батьків) - адаптувати дитину до життя в навколишньому світі, розвиваючи такі значущі здібності, які особово-орієнтована модель представляє як здатність - пізнання світу - дії в світі (збереження існуючого, перетворення і створення нового) - прояви відношення до світу. Якщо співвідноситися з наочно-просторовим середовищем у сфері дошкільної освіти, то семантичне значення поняття "розвиваюче середовище" - це середовище, яке дає можливість дитині розвивати цінності пізнання, перетворення і відносини до світу не тільки за допомогою педагога, але і самостійно. В сучасній дошкільній установі наочно-просторове середовище представлено на підставі вибраних педагогами освітніх технологій ("Перші кроки", технологія М. Монтессорі, інші).

Організація середовища повинна враховувати не тільки дидактичні позиції педагогів, але і бачення самої дитини. З цієї причини має сенс надавати дитині можливість також брати участь в створенні середовища через:

- самостійне розташування ігрового матеріалу - максимальну його доступність, коли все, що дитині потрібно для розвитку - іграшки, ігри, книги, матеріал для продуктивної діяльності - доступно для користування і дитина може грати з ними в будь-яку вільну хвилину;

- активне використовування розвиваючих, дидактичних і інших ігор.

Оскільки, наприклад, розвиваючі ігри мають безліч переваг: в них можна використовувати різний матеріал (іграшки, картинки), можна вводити природний, ігровий матеріал, самих дітей; одні і ті ж ігри можна ускладнювати і спрощувати, можна творчо інтерпретувати їх, вводячи свої елементи. В цьому випадку наочно-просторове середовище і виконуватиме розвиваючу роль.

Наступна умова - забезпечення психологічного комфорту дитини в освітній установі, з метою збереження фізичного і психічного здоров'я. Під словосполученням "психологічний комфорт" в науці розуміється складна освіта, що містить такі компоненти, як : - емоційне благополуччя (переважання в процесі життєдіяльності позитивних емоцій) - позитивна Я-концепція (позитивне самосприйняття, самовідношення, самооцінка) - благополуччя і успішність у сфері спілкування і взаємостосунків (схвалення дитини батьками, однолітками і педагогами) - успішність у сфері діяльності. В дошкільному дитинстві, на наш погляд, саме ця складова визначає якість освіти в цілому. Оскільки саме "благополучна дитина" оптимально засвоюватиме знання, буде розвиватися в діяльності, будувати спілкування з однолітками і дорослими.

В психолого-педагогічній науці є безліч даних про те, як психологічний комфорт і дискомфорт дитини позначаються на інтелектуальному, емоційному, комунікативному розвитку дітей (дослідження, виконані під керівництвом Т.А. Репиной (Росія), В. К. Котырло (Україна), Е.А. Панько, Л.Н. Башлакова (Білорусь)). Ми вважаємо, що психологічний комфорт дитини в дитячому саду - це не тільки умова забезпечення якості освіти, але і достатньо ефективний і легко діагностується його показник. Даний критерій можна застосовувати і на інших освітніх ступенях, проте детально зупинимося на дошкільній.

На сьогоднішній день в психологічній науці існує обширний науково і психометрічно обґрунтований інструментарій вивчення всіх вище перелічених компонентів психологічного комфорту дитини в освітній установі. Частина методик, безумовно, може бути використаний тільки фахівцями, що мають психологічну підготовку, частина може застосовуватися педагогами і керівниками дошкільних установ. Так, емоційне благополуччя дошкільника вивчається за допомогою методів спостереження, спілкування, ряду проектних методик діагностика емоційного стану за допомогою кольорів, малювання настрою).

Я-концепція дитини може досліджуватися за допомогою бесід, спостережень, проектних методик (тест Люшера, тест Де Грєєфа, методика "Драбинка", тести самооцінки, тест-малюнок ("Малюнок людини"), казковий семантичний диференціал). Благополуччя у сфері спілкування і відносин вивчається за допомогою методів соціометрії, одно і багатоомоментних зрізів, спостережень, спілкування, ряду проектних тестів (колірного тесту відносин, тестів-малюнків ("Малюнок людини", "Моя група". "Мій дитячий садок", "Моя вихователька", "Моя сім'я"), просторових тестів (гра "Інтрига", аттракціометрія, тест Де Грєєфа, тест Р. Шахраюючи), казковий семантичний диференціал). Успішність дитини у сфері діяльності може діагностуватися за допомогою педагогічної діагностики, яка вивчає засвоєння дошкільником системи знань, умінь, навичок згідно вибраній програмі виховання і навчання.

Такий обширний банк діагностичних методів і методик дозволяє проводити моніторинг якості дошкільної освіти на достатньому рівні. Існують також певні можливості оптимізації психологічного комфорту дитини в дошкільній установі. Найважливішою на наш погляд є характеристика фахівця, що працює з дітьми, оскільки дошкільник беззахисний перед травмуючими діями безграмотного педагога, а дошкільний вік -- це сенситивний період розвитку особистості, становлення її базових характеристик. Крім того, в цьому віці закладаються основи відношення людини до світу предметів, природи, світу людей. В першу чергу необхідно відзначити якість психологічної позиції дорослого, яка повинна відрізнятися безумовним схваленням дітей. В спілкуванні з дошкільниками ця позиція виявляється через переважання позитивних оцінок особистості і діяльності дітей, позитивне передбачення дій дитини, оцінку вчинків, а не особистості дитини, позитивні невербальні прояви.

Іншим важливим моментом є висока професійна кваліфікація педагога, бо такий педагог навіть при мінімальному матеріальному забезпеченні зможе забезпечити достатній розвиток дошкільників.

Ось ще ряд умов, необхідних для психологічного комфорту дитини в дитячому садку:

- особистісно-орієнтований підхід до дошкільників, який має на увазі індивідуалізацію і диференціацію виховного і освітнього процесів, орієнтацію педагога на інтереси розвитку дитини; В науці існує ряд досліджень, присвячених формуванню у педагогів особистісно-орієнтованого підходу до дитини);

- відвертість дошкільної установи для батьків і інших членів сім'ї дошкільника, співпраця керівників і фахівців дошкільного закладу з сім'єю;

- активний розвиток усіх видів діяльності дитини за допомогою різних прийомів і методів навчання при особливій увазі до специфічного виду діяльності - гри;

- розвиток навичок спілкування дітей для оптимізації їх взаємодії з однолітками і дорослими;

- широке використання засобів мистецтва (музики, літератури, живопис);

- активна діяльність фахівців (педагога-психолога, соціального педагога).

Всі вище перераховані позиції можна віднести до умов забезпечення якості дошкільної освіти. Проте в сучасних умовах основним компонентом, що забезпечує якість освіти є, перш за все, освітня парадигма, домінуюча в суспільстві. Вона визначає загальний підхід до розуміння якості освіти, умовах, критеріях, технології його моніторингу.

Коментарi